У випадку виникнення спору між подружжям розділ майна провадиться в судовому порядку з юридичною допомогою наших кваліфікованих юристів з шлюбно-сімейних питань.
Определения права, на котором супругам предстоит раздельное имущество, в теории и законодательстве возникают определенные трудности.
Семейный юрист
Хемінгуей писав про нього з симпатією
ДАТА
Виповнилося 140 років із дня народження Християна Раковського
Вольт ДУБОВ для «Урядового кур’єра»
Ім’я і прізвище цього чоловіка молоде покоління вже не знає. Та слід в історії нашої держави залишив, хоч і народився в Болгарії. Доля, яку обрав сам, розпорядилася так, що став першим головою Ради Народних Комісарів України, а потім загинув у сталінських застінках.
Обраний шлях
Християн Раковський народився 13 серпня 1873 року в м. Котел (Болгарія). У родовому маєтку його батька Георгія Станчева витали дух волелюбності і пам’ять предків, які присвятили себе національному відродженню Болгарії. Серед них був легендарний Георгій Раковський, прізвище якого і взяв його внук Кристьо Станчев. Він не успадкував землеробську і комерційну справу батька, обрав інший шлях. За революційну агітацію був виключений із гімназії. Сімнадцятирічний вольнодумець Християн Раковський емігрував у Женеву, здобув освіту в кращих європейських університетах. Долучився до соціал-демократичного руху, познайомився з російським марксистом Г. В. Плехановим, виявив здібності партійного публіциста, організатора і промовця, допомагав у фінансуванні соціалістичних видань. Із 1903 року веде революційну роботу в Болгарії і Румунії. Після утворення 1910 року Балканської соціал-демократичної федерації стає її секретарем. У роки Першої світової війни бере участь у антивоєнному русі, за що був 1915 року заарештований румунською владою, перебував у в’язниці м. Ясси, відкіля його у травні 1917 року звільнили революційні солдати російського гарнізону. Після завершення Жовтневої революції прибув до Петрограду, де вступає до партії більшовиків, виконує доручення ЦК РСДРП(б).
Місія в Україні
Із січня 1918 року діяльність Християна Раковського пов’язана з Україною. Згідно з умовами Брестського миру (3 березня 1918 року), радянська Росія мала укласти угоду з Українською Центральною Радою. Постало питання, кому доручити цю відповідальну і водночас делікатну справу. Раковський вже добре був обізнаний зі станом справ в Україні. На початку року перебував як комісар РНК РСФРР у Севастополі, де організовував протидію румунській владі, яка захопила Бессарабію, та в Одесі створив Колегію із боротьби з контрреволюцією. Після окупації міста німцями, відступаючи з червоними загонами, побував у багатьох інших містах України: Миколаєві, Полтаві, Харкові. У Катеринославі брав участь у роботі ІІ Всеукраїнського з’їзду рад.
Певна річ, вибір припав на нього. Радянській делегації довелося вести переговори вже з адміністрацією гетьмана Павла Скоропадського, який прийшов до влади 29 квітня з допомогою німецьких окупаційних військ. У Києві на будинку готелю «Марсель» (нині — «Прем’єр Палац»), де розмістилася делегація, вивісили червоний прапор. Переговори почалися 23 травня в приміщенні Педагогічного музею. Вже 12 червня були підписані умови попереднього договору між радянською Росією і Українською державою. Раковський при цьому підкреслював: «Ми ні на хвилину, хоч би як нас розділяли кордони і договори, не будемо вбачати в українцях інших людей, крім своїх братів». Його дипломатія виявилася не тільки в умінні вести офіційні переговори, а й налагодити ділові стосунки з німецькою місією в Києві та встановити і підтримувати зв’язки з лідером опозиції гетьманському режимові Володимиром Винниченком. Останній у спогадах писав, що вони згоджувалися підтримувати нас, зобов’язувалися визнати той лад, який буде встановлено новою українською владою, а ми зі свого боку обіцяли легалізацію Комуністичної партії України. Одночасно радянська делегація успішно вела пропаганду більшовицьких ідей і створення підпільних організацій. Робота місії тривала, але у жовтні ставало очевиднішим, що гетьманщина доживає останні дні, і не було сенсу продовжувати переговори. Ця місія дала змогу Християну Георгійовичу ще ближче ознайомитись з Україною та її народом, полюбити всією душею Київ. Вона була для нього ніби предтечею у роботі на посту голови радянського уряду України та доброю школою у подальшій дипломатичній діяльності.
Християн Раковський майже шість років працював в Україні. Фото надане автором
Голова Раднаркому
На початку 1919 року в керівництві Тимчасового робітничо-селянського уряду України виникли непорозуміння, причиною яких став безмірний командний тиск його керівника Георгія П’ятакова. З метою запобігання урядової кризи деякі партійні керівники звернулися до ЦК РСДРП(б) з проханням прислати в Україну Християна Георгійовича. Одночасно замість попереднього уряду 29 січня 1919 року створена Рада Народних Комісарів України (Раднарком, РНК), головою якої став Раковський. Рішенням ВУЦВК від 14 березня 1919 року затверджено першу Конституцію УСРР і тією самою постановою надано право Раднаркому УСРР своєю владою вирішувати всі питання, що стосуються до галузі загального управління, а також питання законодавства.
Під час захоплення території України білогвардійськими військами генерала Антона Денікіна 1919 року РНК УСРР тимчасово припинила свою роботу, яка була поновлена у лютому 1920 року, коли на більшій частині території України було встановлено контроль радянської влади. Уряд спочатку складався з семи наркоматів: внутрішніх справ, землеробства, просвіти продовольства, юстиції, соціального забезпечення, охорони здоров’я та уповноваженого Вищої ради народного господарства РСФРР. Згідно з союзним робітничо-селянським договором між РСФРР і УСРР (грудень 1920 року), почали діяти об’єднані наркомати: військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів сполучення, пошт і телеграфу та Вища рада народного господарства.
Християн Раковський, здійснюючи політику уряду, намагався враховувати місцеві умови, виступав за посилення прав союзних республік в економічному і соціальному будівництві, протестував проти викачування хліба з України, де в 1921 року в південних губерніях, як і в Поволжі, стався неврожай і почався голод. Організовує закупівлю за кордоном і термінову відправку до країни продовольства, об∂рунтовує переваги кукурудзи, впровадження якої могло б пом’якшити ситуацію. Уряд значну увагу приділяв відбудові зруйнованої промисловості, подоланню паливної кризи і розвитку видобутку вугілля у Донбасі, зменшенню безробіття. Раковський вважав, що необхідно забезпечити розвиток культури в її національних формах. У вересні 1921 року при РНК УСРР засновано Українську економічну раду (УЕР), яку очолив керівник уряду. Її мета — планомірне керівництво, регулювання і контролювання роботи економічних наркоматів. При УЕР створено Укрдержплан. На той час голова РНК стає найвпливовішою, ключовою фігурою у керівництві України.
У серпні — жовтні 1922 року дуже гостро обговорювали питання адміністративно-політичного устрою радянської держави. Запропонований наркомом національностей РСФРР Йосипом Сталіним проект автономізації передбачав цілковиту втрату суверенності радянських республік і входження їх до складу РСФРР на правах автономії. Серед керівництва України не було єдиної думки з цього питання. Зокрема перший секретар ЦК КП(б)У Мануїльський підтримав проект, а голова Раднаркому Раковський, навпаки, різко виступав проти нього, вважаючи рішення шкідливим «для зміцнення партії і Радянської влади на окраїнах». Така точка зору збіглася з ленінською. На сьомому Всеукраїнському з’їзді рад у Харкові 13 грудня 1922 року було розглянуто і схвалено питання про її утворення н
У всех граждан Украины имеется возможность принудить к исполнению родительских обязательств и тех иностранцев, которые вообще забыли об отцовстве или же о материнстве.
Семейные споры всегда являются тяжелыми в моральном плане для каждой из сторон спора. Зачастую лица, собираясь заключить брак, заранее не предусматривают возможностей обезопасить друг друга от возможных проблем.
