У випадку виникнення спору між подружжям розділ майна провадиться в судовому порядку з юридичною допомогою наших кваліфікованих юристів з шлюбно-сімейних питань.
Определения права, на котором супругам предстоит раздельное имущество, в теории и законодательстве возникают определенные трудности.
Семейный юрист
Відзнаки та ознаки
ФЕСТИВАЛЬ «МОЛОДІСТЬ»
Чи пробудить нас кіно від багатоповерхової моральності?
«Мене найбільше здивувало, що, працюючи над цим фільмом, ми не зустрілися ні з труднощами, ні з перешкодами. Нас у кіногрупі мало, ми друзі, розуміли одне одного.
Стрічку одразу дуже добре сприйняли на фестивалях, де вона виявилася помітною. Щоправда, продати її буде важко. Скажімо, прокат у Греції пройшов без успіху. Але це неістотно.
Варто наголосити, що фільм дуже особистісний. Знаю режисера, який він у житті, розумію хід його думок. Може, тому мені здається, що він повністю оголився в цій картині. Вона з цього погляду дуже смілива — тим, наскільки людина здатна розкрити себе», — ось як постав перед журналістами фільм «L» грецького кінорежисера Бабіса Мак?ридіса на фестивалі «Молодість»- 42 з вуст його продюсера Аманди Лівану.
А сценарист, режисер і співпродюсер грузинсько-французької кінострічки «Усміхайтеся» Русудан Чконія історію своєї кінострічки анонсувала так: «У ній ідеться про конкурс краси серед матерів, про важку боротьбу між ними за звання «Грузинська мати». Сім років шукали спонсорів фільму. Та нарешті нам пощастило: знайшовся французький продюсер Ніколя Бланк. Картина, на мій погляд, вдала.
«45 знімальних ночей не спали і наші діти»
Її світова прем’єра успішно відбулася на Венеціанському кінофестивалі, а потім в Абу-Дабі та багатьох інших фестивалях.
А від Грузії фільм номіновано на Оскар. Зйомки були надзвичайно важкими. Вісімдесят відсотків кінодії — саме в театрі, але ми не могли дозволити собі знімати в ньому впродовж дня, а тільки ночами. І не лише тому, що фільм малобюджетний: у театрі відбуваються вистави. 45 знімальних ночей — це жахливо втомливо, на межі сил. Дивно, що ніхто не збунтувався. Наші діти ночами були з нами, а це ще більше ускладнювало знімальний процес. У фільмі, до речі, не всі професійні актриси, зокрема героїня, яка зраджує свого чоловіка, — художниця».
На останній прес-конференції з приводу конкурсних фільмів, присвяченій трьом повнометражним картинам, Аманда Лівану опинилася за одним столом із Русудан Чконія, звісно, випадково. Але наступного дня, коли «Молодість»-42 завершилася й оголосили переможців, таке їхнє сусідство набуло символічності. Бо стрічка «L» завоювала найголовнішу фестивальну нагороду — Гран-прі, але набрала найменшу кількість балів у голосуванні глядачів. «Усміхайтеся» не пощастило на жодну відзнаку журі, але глядачі в номінації повнометражних фільмів визнали її найкращою, а приз глядацьких симпатій не дістався їй лише через один бал, яким її переважила найкраща з короткометражок — «Потаємна сльоза» Карло Фо∂еле (США).
У фільмі «Усміхайтеся» дітям героїнь було не до сміху: ночами хотілося спати...Фото з сайту molodist.com
«Запам’ятайте ще одне ім’я — режисерБабіс Макридіс»
Голова міжнародного журі угорець Золтан Камонді пояснив причину переможності «L» своєрідно. «Чи знає хтось таке ім’я, як Антонен Арто? — звернувся він на церемонії закриття фестивалю до залу. — Тих, що підняли руку, бачу з десяток. По-перше, це був філософ, естет. По-друге, поет. А по-третє, актор. Він зіграв у фільмі, який увійшов у десяток найкращих усіх часів та народів — у «Пристрастях по Жанні Д’Арк» Теодора Дрейєра. Шедевр його письменницької роботи називається Театром жорстокості. Він вважав, що кожен справжній митець, який працює в театрі, — актор, художник чи режисер — має бути жорстоким до самого себе й залучати до роботи найглибинніші думки і частини своєї особистості. Незадовго до смерті Арто ділився думками з публікою, сидячи на стільці перед своїми глядачами в залі невеличкого театру. Потім піднявся і почав дивитися на кожного, дуже уважно. Не знаю, скільки це тривало, — півгодини чи годину. І раптом Арто закричав: «А-а-а-а!» — так довго, доки виснажився (Золтан Камонді відтворив цей крик значно лаконічніше).
На цьому фестивалі показано фільм, де є найдовший крик його героя, з тих, які я чув коли-небудь. Ця стрічка відкрила браму до філософії «Молодості». Вважаю, що людина, яка зняла її, започаткувала дуже оригінальний і новий шлях у кінематографі. Отож я згадав Антонена Арто, а ви запам’ятайте ще одне ім’я: режисер Бабіс Макридіс. Головну нагороду одержує його фільм «L».
А думкою щодо найпереможнішого, за висновком глядачів, у повнометражній номінації фільму «Усміхайтеся» я поцікавилася у члена міжнародного журі Наталі Сумської й почула від неї: «Усміхайтеся» — крик душі грузинських жінок. Він просто не міг не з’явитися, тому що Грузія — унікальна країна щодо дівочої цноти, жіночої стриманості, святості материнства. А соціум накладає руйнівний відбиток на цю етніку. І це абсолютно точний резонанс після отакої суміші у грузинському суспільстві. Тому цим вибухнула режисерка. Вибухнули прекрасно-різні грузинські актриси. Там кожен персонаж підібраний дуже вдало. Одна з легким комізмом, друга — сувора, що більше відповідає ментальності грузинської жінки. Я дивилася, як вони поводяться з дітьми. Гадаю, у публіки фільм матиме успіх, він видовищний і чуттєвий. Порівнюю його не з «L», що отримав Гран-прі, а з іншими стрічками, у яких є деякі переваги перед «Усміхайтеся».
У журі також були сумніви. Ми живі люди, у нас є певні пріоритети, симпатії. Тому перемога є перемога. А подальші долі обох стрічок вирішить глядач. Він відчуває завжди правильно».
До речі, в «Усміхайтеся» теж лунає довгий пронизливий крик — жіночий.
«L», «верхи» на великому Золотому скіфському олені — знаку Гран-прі — став фільмом закриття «Молодості»-42. Але від початку і до кінця його демонстрації із залу все виходили й виходили глядачі...
А за день до цього на глядацькій презентації «Усміхайтеся» зал був переповнений і після глибокої тиші після закінчення стрічки вибухнув оплесками, до режисерки Русудан Чконія підходили розчулені й схвильовані люди, дякували за прекрасний кінотвір.
Він тримав від початку й до кінця на високому оголеному нерві й мене. Образи жінок, якихsp; В «УК» випала нагода поцікавитися про дещо у Русудан Чконія, кінорежисера з Грузії.
— Русудан, як ви потрапили до кінематографа?
— Завжди була режисером, коли ще зовсім малою ставила спектаклі. Найчастіше влітку, на дачі або десь в іншому місці, де опинялася з друзями. Сама ніколи не грала, ролі діставалися переважно моїй сестрі та двоюрідним братам.
А на кіно звернула мою увагу мати. Мені було років тринадцять, коли у нас відбулася важлива розмова. Вона сказала: ти непогано пишеш картини, у тебе є відчуття зображення. Може, спробуєш себе в кіно? Я почала пробувати — дивилася фільми, навчалася на них. І в 16 років вступила до кіношколи.
— Чиясь творчість впливає на нас і в чомусь буває визначальною. Чи виокремлюєте з-поміж фільмів, які вважаєте взірцевими, найрідніших для вас, своєрідних кіношних хрещених батька і матір?
— Пам’ятаю першу фразу викладача в кіношколі, яку він промовив одразу, тільки-но зайшовши до аудиторії: «Убийте в собі батька!»… У мене немає дуже особливих прив’язок до конкретних фільмів. Є багато стрічок, режисери яких імпонують мені або чимось для мене важливі. Вони дуже різні: від Сергія Параджанова до Майка Лі. Мені здається, що, все-таки, основний вплив на нас — життя.
— Ви зняли фільм «Усміхайтеся» за власним сценарієм. Цікаво, що надихнуло вас на нього?
— В ігрове кіно я прийшла із документального. Для фільму про вуличних дітей знімала кадри і в притулку, де мешкала мати з сімома дітьми. Вона намагалася якось вижити з ними. Чого тільки не робила, щоб їх прогодувати! Зізналася мені, що навіть брала участь у конкурсі краси для матерів, з головним призом 25 тисяч доларів, і наскільки це було принизливо для неї. Мені дуже сподобалося, як жінка розповідала про це — з почуттям гумору: може, для того, щоб дистанціюватися від цих спогадів. Тож сюжет фільму дістався мені від неї. А я вже розширила його й доповнила своєю уявою.
— А чи бачила вже та жінка ваш фільм, де трішки і її співавторства?
У всех граждан Украины имеется возможность принудить к исполнению родительских обязательств и тех иностранцев, которые вообще забыли об отцовстве или же о материнстве.
Семейные споры всегда являются тяжелыми в моральном плане для каждой из сторон спора. Зачастую лица, собираясь заключить брак, заранее не предусматривают возможностей обезопасить друг друга от возможных проблем.
