feca69499be6df9300d64ec8b83dd5cd

СЕМЕЙНЫЙ ЮРИСТнадёжная правовая защита

Если Вам нужна правовая консультация — обратитесь к нам — Вашим вопросом займётся хороший юрист.

Услуги семейного юриста

  • Консультации опытных юристов
  • Расторжение брака, развод супругов
  • Раздел имущества супругов
  • Судебные споры о детях
  • Алименты (взыскание, пеня, отсрочка)
  • Оспаривание отцовства (материнства)
  • Лишение (возобновление) родительских прав
  • Усыновление, опека и попечительство
  • Наследство и оформлением прав
  • Семейный юрист

Новости сайта

Киевская милиция устанавливает анонима, который за 10 минут "заминировал" три объекта в ...

Сегодня в киевскую милицию по спецлинии «102» поступило три сообщения о «...

Під час опитування кияни визначилися з доцільністю пристрою примусового зниження швидкос...

Нагадаємо, приводом для опитування громадян стали декілька звернень на сторінку начальника Департаменту ДАІ МВС України Анатолія Сіренка з проханням п......


Cоветы и рекомендации

К чему ведёт развод в психологии

 Помимо модели причин бракоразводного процесса А. Маслоу очень часто используют модель переживания утраты, разработанную Э. Кюбблер-Россом.

Юридична консультація про розподіл майна

 У випадку виникнення спору між подружжям розділ майна провадиться в судовому порядку з юридичною допомогою наших кваліфікованих юристів з шлюбно-сімейних питань.

Право супругов на расторжение брака

 Жизненные ситуации, как известно, непредсказуемы. Судьба каждого человека уникальна, каждый жизненный путь неповторим.

Осуществление женой, мужчиной права личной частной собственности

 В ч. 1 ст. 319 ГК Украины закреплено общее правило: собственник владеет, пользуется и распоряжается своим имуществом по собственному усмотрению.

Имущество, которое является личной частной собственностью жены, мужа

 Определения права, на котором супругам предстоит раздельное имущество, в теории и законодательстве возникают определенные трудности.

Телефон семейного юриста
Семейный юрист

Останнє китайське попередження

    петриківські сувеніри виробляла фабрика « ЖУРНАЛІСТСЬКЕ РОЗСЛІДУВАННЯ

      Якщо сьогодні не вжити заходів, то Україна скоро може втратити ринок сувенірної продукції

      В одному із супермаркетів мою увагу привернув чайний сервіз із надписом «Петриківський розпис». Та у коробці лежали чашки, розмальовані далеким до знаменитого петриківського візерунка малюнком, а виробником продукції взагалі виявився … Китай!

      Як же почувається нині українська сувенірна галузь? По відповідь на це запитання вирушаю, звісно, у Петриківку. У цьому селищі, заснованому останнім кошовим Війська Запорозького Петром Калнишевським (за іншою версією — козаком Петриком із Полтави), і народився відомий на весь світ петриківський розпис, який свого часу став візитівкою не тільки Дніпропетровщини, а й усієї України.

      Заслужена майстриня народної творчості Наталя Рибак за роботою. Фото автора

      Фабрика перетворилася на металобрухт

      За радянських часів народний промисел держава поставила на потік, петриківські сувеніри виробляла фабрика «Дружба». Обсяг виробництва продукції сягав 5 млн карбованців на рік, її постачали у двадцять країн світу. Попит був настільки великий, що його не встигали задовольняти. Після розпаду СРСР майно фабрики розпаювали, підприємство закрилося.

      Торік у ЗМІ фактично на рівному місці здійнявся галас: «наступ на знаменитий народний розпис!», «фабрику «Дружба» закрили й ріжуть на метал!» Однак «уболівальники» чомусь забули, що фабрика, яка є дочірнім підприємством і власністю київського ВАТ «Укрхудожпром», не працює з кінця 1990-х років і закрилася ще кілька років тому. Отже, треба було бити на сполох набагато раніше і запитувати у власника, чому майно фабрики занедбане й не охороняється.

      З головою Петриківської райдержадміністрації Володимиром Мухою їдемо до будівлі колишньої фабрики. Занедбані й покинуті цехи, зарослі бур’яном, створюють сумне враження.

      «Ще у 2001—2002 роках звідси повиносили всі кольорові метали, — розповідає Володимир Васильович. — У Союзі з дешевою електроенергією таке виробництво було рентабельним. Але вартість енергоносіїв зросла, тому все тут заглухло».

      Дивлячись на залишки обладнання, запитую, чи має воно ще якусь цінність і чи можна його якось використати. «Звичайно, — відповідає голова РДА. — Як металобрухт. А яка подальша доля фабрики — запитання вже до її власника».

      Нещодавно у Петриківці представники Національного реєстру рекордів України та Книги рекордів України зафіксували новий рекорд. У центрі селища з’явився найбільший в Україні й навіть у світі орнаментальний розпис ручної роботи: 120 метрів завдовжки і завширшки 80 см. Роботу виконали 30 професійних митців та 127 вихованців Петриківського будинку дитячої творчості, учнів Петриківської художньої школи та студентівспеціалізованого ПТУ №79.

      Схема дерибану

      Як же державна фабрика «Дружба» (з 1989 р. — ДП «Петриківський розпис», підпорядковане Виробничому творчому об’єднанню «Українські народні промисли») опинилася у власності приватної структури і була фактично знищена? Історія ця печальна і повчальна водночас.

      У 1994 році об’єднання «Українські народні промисли» виходить із складу Міністерства місцевої промисловості й перетворюється на ВАТ «Укрхудожпром» («УХП»). Через два роки фабрику у складі акціонерного товариства приватизують, а у жовтні 2000 року майно дочірнього підприємства «Фабрика «Петриківський розпис» передають на баланс ВАТ «УХП». У 2004—2005 роках петриківську фабрику оголошують банкрутом, ліквідують її як суб’єкт виробничої діяльності та юридичну особу.

      За інформацією Фонду держ?майна України, акціонерне товариство було створено у результаті корпоратизації та приватизації Концерну «Укрхудожпром» (до якого, окрім Петриківської фабрики, входили й інші підприємства народних промислів України — з килимарства, ткацтва, вишивання, виробництва продукції з металу, скла, шкіри), все майно якого передали до статутного фонду ВАТ. У ньому ФДМУ мав 45,83% власності, рештою акцій володіли члени трудового колективу.

      2001 року державну частку «УХП» фонд виставив на продаж, обов’язковою умовою якого було внесення інвестором 1,19 млн грн для погашення кредиторської заборгованості та 3,53 млн грн — на технічну реконструкцію. Охочих придбати державний пакет на таких умовах тоді не знайшлося. У другому конкурсі, оголошеному того самого року вже без обов’язкових умов, перемогла компанія «Рентекс». Переможниця торгів почала активно скуповувати акції в інших акціонерів і врешті придбала контрольний пакет. Проте вступити в управління ним «Рентекс» так і не змогла, бо у визначений термін не здійснила відповідні розрахунки. ФДМУ подав до суду на ТОВ «Рентекс», щоб повернути державний пакет і призначити нові торги.

      За інформацією, наданою «УК» з достовірних джерел, ТОВ «Рентекс» належить через підставних осіб одному з народних депутатів і ще дев’ятьом фізичним особам-акціонерам з різних міст України. «Як вони це майно хапнули? Схема була така: перед тим, як віддати фабрику на приватизацію, що її проводив ФДМУ, майно фабрики вивели у власність київської юридичної особи, а потім цю київську юрособу приватизували. Якби цього не зробили, все б залишилося тут, у громаді, — констатує Володимир Муха. — Але ж набуте право на майно — це одне, а зареєструвати це право — інше. У БТІ нам відповіли, що майно колишньої фабрики не зареєстроване. Отже, сьогодні на території селища Петриківка маємо споруди, що належать юридичній особі, форма власності — приватна. Жодного стосунку до поняття «петриківський розпис» у цих споруд вже немає».

      Петриківський розпис давно став візитівкою України

      «Валіза без ручки»

      За роки «керування» нового київського власника цехи колишньої фабрики «Дружба» розукомплектували, деревообробні верстати продали колишнім працівникам, деяке устаткування пішло на металобрухт, а якесь і зовсім розікрали. За фактами розкрадання у 2010—2011роках міліція навіть порушувала кримінальні справи, але їх було припинено через… невстановлення власника. Спроби йоnbsp; За словами Андрія Пікуша, за розпис однієї тарелі діаметром півметра на фабриці майстер, який не придумував малюнка і був лише виконавцем, отримував 3—3,50 карбованця. У Художньому фонді — 10 карбованців (нині це понад 10 доларів), і це була авторська серія з обмеженим тиражем. Будь-кого сюди не брали, лише майстра із власним творчим обличчям. Середня зарплата художника в цій системі становила 350—500 крб десь у 1986—1987 роках, а на фабриці у найкращі часи — 140—150 крб.

      Нині у центрі працюють усього 30—40 художників, які виробляють тільки власну авторську продукцію. Зарплату визначають на зборах згідно з коефіцієнтом трудової участі. Боргів нема. Центр сплачує за оренду будинку площею 900 кв. метрів, який належить спілці художників. Щороку вкладають і в ремонт, і в утримання будівлі. Мають і великі затрати на матеріали. Фарби купують російські, адже вітчизняні дорожчі навіть за німецькі й гірші за якістю. Дерево завозять з інших областей, зокрема з Полтавщини, Харківщини, а заготовки для виробів петриківці вже роблять самі. «Ті технології, які ми знаємо, не знає ніхто, — каже А. Пікуш. — Їх було втрачено ще з часів Київської Русі».

      За інформацією керівника ЦНМ, за останні 15 років в Україні відбулася зупинка понад 95% підприємств народних художніх промислів (до 1991 року в Україні діяли більш як 350 підприємств галузі). Нині серед тих, що змогли зберегти кадри та матеріально-технічну базу, можна назвати лише два в Україні: ЦНМ «Петриківка» на Дніпропетровщині та «Косівський художньо-виробничий комбінат» Івано-Франківської області, створені за сприяння Національної спілки художників України (НСХУ).

      «Галузь, яка представляє національну ідентичність, не має коду в державному класифікаторі видів економічної діяльності (КВЕД)!» — обурюється А. Пікуш. На його думку, зберегти галузь народних промислів, яка перебуває на межі виживання, можна, якщо держава надасть їй можливість самій заробляти на власний розвиток. Зокрема врятували б підприємства народних промислів «податкові канікули» на 7—10 років. Також народний майстер пропонує ухвалити програми розвитку галузі на державному та регіональному рівнях.

      ПРЯМА МОВА

      Голова Петриківської райдержадміністрації Володимир МУХА:

      — Основне завдання влади бачу в тому, щоб створити людям умови, які б допомогли перетворити їхнє ремесло, їхній талант на гроші. Насамперед потрібно допомогти майстрам створити сайт, на якому розмістити фотографії виробів із прізвищем і контактами художника. Також працюємо над тим, щоб зареєструвати бренд петриківського розпису, розпорядником якого буде громада. Другий крок: на сесії райради ухвалено рішення про створення комунального підприємства «Центр ремесел Петриківщини». Через КП завантажимо роботою майстрів, які працюють по домівках. А це не менше 80 осіб — не тільки з Петриківки, а й із сусідніх сіл. Центр під керівництвом А. Пікуша, зрозуміло, добре впливає на імідж району. Однак, це приватне підприємство, від якого економічного зиску район не має. Попри високі ціни на продукцію, зарплата працівників центру мінімальна, отже, про жодні податки не йдеться.

      ПРЕЗЕНТАЦІЯ

      Дипломати долучилися до мистецтва

      Днями до селища Петриківка Дніпропетровської області завітали дипломатичні представники понад 20 країн, діячі культури та мистецтва, координатор проектів ОБСЄ в Україні. Закордонним гостям презентували місцеве орнаментальне мистецтво у рамках ініціативи України щодо надання петриківському розпису статусу нематеріальної культурної спадщини людства. Відповідні номінаційні досьє вже передано на розгляд профільного комітету ЮНЕСКО.

      Народні майстри унікального декоративного розпису провели для закордонних дипломатів майстер-клас, гості мали можливість взяти в руки пензель і долучитися до створення прекрасного українського орнаменту.

      «Найкоштовнішою перлиною Дніпропетровщини є петриківський розпис. Із ХVІІІ століття цей вид мистецтва живе і розвивається, він — складова бренду нашого регіону як центру унікальної культурної спадщини України та всієї Східної Європи», — зазначив голова Дніпропетровської облдержадміністрації Олександр Вілкул.

      Для збереження петриківського розпису на Дніпропетровщині реалізуються спеціальні тематичні освітні програми. Зокрема щороку в усіх школах проходить єдиний урок петриківського розпису, а також проводять масштабний міжнародний етнофестиваль-ярмарок «Петриківський дивоцвіт».

      «Ми робимо все для того, аби закласти міцну основу, щоб знання, унікальний талант та професіоналізм петриківських майстрів передавалися наступним поколінням, і запрошуємо до цієї великої справи міжнародне співтовариство, представників різних країн і культур, щоб робити це разом», — підкреслив голова Дніпропетровської обласної ради Євген Удод.

      Закордонні дипломати долучилися до створення петриківського декоративного орнаменту. Фото надане прес-службою Дніпропетровської облради

Источник: Урядовий Кур'єр

Новости семейного юриста:



Услуги по семейным вопросам

Реклама

Консультации

Что делать, если иностранец не платит алименты?

 У всех граждан Украины имеется возможность принудить к исполнению родительских обязательств и тех иностранцев, которые вообще забыли об отцовстве или же о материнстве.

Развестись быстро. Адвокатские услуги в помощь Вам!

 Жизненных ситуаций, которые могут стать причиной развода, ситуаций, в которых может очутиться человек, имеется огромное множество.

Как делится имущество, которое было нажито в гражданском браке?

 Если же мирно поделить совместно нажитое имущество не получается, с соответствующим иском нужно отправляться прямиком в суд.

Как правильно, грамотно выйти из трудной ситуации в которой оказалась семья? Расторжение брака, выселение, раздел имущества, алименты, место жительства детей.

 
    Семейные споры всегда являются тяжелыми в моральном плане для каждой из сторон спора. Зачастую лица, собираясь заключить брак, заранее не предусматривают возможностей обезопасить друг друга от возможных проблем.