feca69499be6df9300d64ec8b83dd5cd

СЕМЕЙНЫЙ ЮРИСТнадёжная правовая защита

Если Вам нужна юридическая консультация — позвоните нам — Вашим делом займётся высококвалифицированный специалист.

Услуги семейного юриста

  • Консультации опытных юристов
  • Расторжение брака, развод супругов
  • Раздел имущества супругов
  • Судебные споры о детях
  • Алименты (взыскание, пеня, отсрочка)
  • Оспаривание отцовства (материнства)
  • Лишение (возобновление) родительских прав
  • Усыновление, опека и попечительство
  • Наследство и оформлением прав
  • Семейный юрист

Новости сайта

Киевская милиция устанавливает анонима, который за 10 минут "заминировал" три объекта в ...

Сегодня в киевскую милицию по спецлинии «102» поступило три сообщения о «...

Під час опитування кияни визначилися з доцільністю пристрою примусового зниження швидкос...

Нагадаємо, приводом для опитування громадян стали декілька звернень на сторінку начальника Департаменту ДАІ МВС України Анатолія Сіренка з проханням п......


Cоветы и рекомендации

К чему ведёт развод в психологии

 Помимо модели причин бракоразводного процесса А. Маслоу очень часто используют модель переживания утраты, разработанную Э. Кюбблер-Россом.

Юридична консультація про розподіл майна

 У випадку виникнення спору між подружжям розділ майна провадиться в судовому порядку з юридичною допомогою наших кваліфікованих юристів з шлюбно-сімейних питань.

Право супругов на расторжение брака

 Жизненные ситуации, как известно, непредсказуемы. Судьба каждого человека уникальна, каждый жизненный путь неповторим.

Осуществление женой, мужчиной права личной частной собственности

 В ч. 1 ст. 319 ГК Украины закреплено общее правило: собственник владеет, пользуется и распоряжается своим имуществом по собственному усмотрению.

Имущество, которое является личной частной собственностью жены, мужа

 Определения права, на котором супругам предстоит раздельное имущество, в теории и законодательстве возникают определенные трудности.

Телефон семейного юриста
Семейный юрист

Один у полі не воїн

    РЕГУЛЮВАННЯ

      Більшість субсидій у країні спрямовується корпоративним агрогосподарствам, а не малим та середнім виробникам

      Вітчизняні агрохолдинги та нові вертикально і горизонтально інтегровані утворення вміло використовують податкові пільги, преференції, передбачені законодавчо для розвитку сільського господарства. Натомість якість життя селян щороку погіршується через консервативне ставлення до них як до «підсобних» і «неперспективних», адже вони практично не мають прямого доступу до системи держпідтримки. Їхні потреби у модернізації виробництва, отриманні справедливих цін, захисті економічних і соціальних інтересів нехтуються. Із 3,1 млн осіб, зайнятих у 2010 р. в агросекторі, приблизно 2,2 млн вважалися такими, що працюють в особистих селянських господарствах (ОСГ), і перебувають поза системою соцстрахування (статистика за 2011 р. надійде від Держкомстату лише у липні, — Авт. ).

      Механізми, що дають збій

      Фермерські господарства (ФГ), зокрема великі, теж брали участь у держ?програмах сільського розвитку лише частково. З 2010 р. припинилось фінансування спеціальної програми підтримки ФГ. А значна частка, майже 500 млн грн (у середньорічному обчисленні), виділених на програми , йшла на аграрну освіту.

      Через фінансову кризу та потребу виконання вимог СОТ, обсяги бюджетного фінансування села останніми роками були значно скорочені. Якщо бюджетна підтримка виробників продукції рослинництва та тваринництва у 2006—2008 рр. (погектарні виплати, виплати за наявне поголів’я та доплати за здану худобу) становила в середньому 27—30% усіх видатків Мінагрополітики (1,6—2,7 млрд грн), то в 2010 р. скоротилася до менше як 100 млн грн. Крім того, поглибилась нерівномірність і непрозорість доступу виробників до бюджетних коштів. А все через нечіткі правила надання підтримки і непрозорі механізми їх розподілу. Як наслідок, більшість субсидій отримують великі підприємства, що мають значний політичний вплив, а не малі і середні, які вносять значний внесок у формування продовольчих ресурсів держави. Так, у 2010 р. із 8,7 тис. сільгосппідприємств, зайнятих у вирощуванні культур, виробництво яких дотувалося, 68,4% зовсім не отримали дотацій і виплат. Натомість 450 найбільших підприємств (5,2%) отримали 68,5% усіх коштів.

      Для здешевлення ресурсів для сільгосппідприємств і ФГ використовувалось кілька механізмів — компенсація вартості добрив, 30% компенсація вартості придбаної вітчизняної техніки (з 2002 р.), лізинг. З 2000 р. запроваджено механізм часткової компенсації ставок за кредитами комбанків, але його функціонування супроводжувалося низкою негативних явищ. По-перше, компенсація ніяк не впливала на розширення кола отримувачів кредитів. Вони були доступними лише для господарств, що могли забезпечити 100% заставу. По-друге, більшість кредитів надавалася на короткостроковий період (до року). Тому господарства часто ставали заручниками банків, бо погашення кредиту вимагало негайної реалізації продукції (одразу після збирання врожаю), як правило, за низькими цінами. По-третє, обмеження верхньої межі кредитних ставок призводило до корупції у регіональних представництвах Мінагрополітики та підписання прихованих договорів із комбанками, що підвищувало трансакційні витрати отримувачів кредитів.

      Самотні сімейні ферми

      З 1995—1997 рр. по 2008—2010 рр. підтримка збільшилася в усіх країнах, де розвивається ринкова економіка (in emerging economies). У 2008—2010 рр. показник оцінки підтримки виробника (ОПВ) в Україні становив 7%, що наближається до рівня підтримки США (аналогічний показник у Росії становить 22%, у країнах Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) — 20%, для країн ЄС — 27).

      Показник оцінки загальної підтримки (ОЗП) у країнах ОEСР постійно зменшується (у період 2008—2010 рр. становив 0,9% ВВП). Це свідчить не лише про політичні реформи, а й зменшення важливості агросектору для економіки загалом. У країнах, де розвивається ринкова економіка, відсоток ОЗП нижчий за країни ОEСР, за винятком Китаю та України (у нас загальна підтримка ОЗП становить 2,1% ВВП у 2008—2010 рр.).

      Водночас оцінка внутрішньої підтримки вітчизняного сільського господарства, за методикою ОEСР, свідчить, що її рівень в Україні немалий, порівняно з іншими країнами. Але бюджетні програми реалізовувалися неефективно. Наприклад, закупівельні ціни на молоко в січні—квітні 2011 р. становили 2,2 грн/л для господарств населення та 3,5 грн/л для сільгосппідприємств, що відповідно становить 69% і 80% від мінімальної та максимальної ціни реалізації європейськими виробниками.

      Отже, цей механізм виконував функцію не стимулювання нарощування поголів’я ВРХ і збільшення виробництва молока, а прив’язки сировинних зон до молокопереробних заводів і гарантував безперебійне постачання молочної сировини.

      Торік бюджетна програма доплат на 1 кг молока та м’яса, проданих переробникам, також не мала стимулюючого ефекту для нарощування виробництва дефіцитної в країні молочної та м’ясної сировини. По-перше, були проблеми з наповненням спецфонду держбюджету для їх виплат. По-друге, якщо б цей фонд навіть наповнювався вчасно, програму не можна вважати стимулюючою, бо шляхом коригування цін переробні підприємства вилучають значну частину дотаційних виплат на свою користь.

      Роздержавлення та приватизація землі, реорганізація сільгосппідприємств відкрили можливість для розвитку різних форм агровиробництва на засадах приватної власності. Проте через відсутність істотних інституційних змін у нових формах практично відтворювалася попередня схема організації сільгоспвиробництва, в якій головне місце відводиться великим агроформуванням, хоч формально не заперечується можливість існування сімейних (фермерських і особистих селянських) господарств.

      У результаті в Україні функціонує дуальна структура агровиробництва, яка представлена корпоративним (агрохолдинги, вертикально інтегровані структури, господарські товариства тощо) та індивідуальним секторами (реальні фермери та ОСГ). За зовнішньою взаємодоповнюваністю приховується нерівноправне становище різних типів виробників, економічне і політичне домінування корпоративного сектору.

      Структурні деформації у сільському господарстві та концентрація економічної влади корпоративним сектором провокує зростання сільської бідності, спричиненої перерозподілом ресурсів у процесі аграрної реформи і посилюється критичною поляризацією прибутків від сільгоспдіяльності. Тоді як економічне зростання в агросекторі виноситься в політичні пріоритети, заходи соціального включення селян, розвиток сімейного фермерства та економіки сільських громад нехтуються.

      Нарощення виробництва і експорту не може розглядатися як кінцева мета розвитку агросектору. Аграрний розвиток — це таке нарощення агровиробництва, при якому вигоди від нього більш-менш рівномірно розподіляються між усіма учасниками процесу, підвищення продуктивності здійснюється безпечним для довкілля способом, а скорочення зайнятості в АПК супроводжується створенням на селі нових робочих місць. Тобто цільові установки вітчизняної аграрної політики мають змінитися.

      Олена БОРОДІНА, член-кореспондент НАН України, для «Урядового кур&rsqu

Источник: Урядовий Кур'єр

Новости семейного юриста:



Услуги по семейным вопросам

Реклама

Консультации

Что делать, если иностранец не платит алименты?

 У всех граждан Украины имеется возможность принудить к исполнению родительских обязательств и тех иностранцев, которые вообще забыли об отцовстве или же о материнстве.

Развестись быстро. Адвокатские услуги в помощь Вам!

 Жизненных ситуаций, которые могут стать причиной развода, ситуаций, в которых может очутиться человек, имеется огромное множество.

Как делится имущество, которое было нажито в гражданском браке?

 Если же мирно поделить совместно нажитое имущество не получается, с соответствующим иском нужно отправляться прямиком в суд.

Как правильно, грамотно выйти из трудной ситуации в которой оказалась семья? Расторжение брака, выселение, раздел имущества, алименты, место жительства детей.

 
    Семейные споры всегда являются тяжелыми в моральном плане для каждой из сторон спора. Зачастую лица, собираясь заключить брак, заранее не предусматривают возможностей обезопасить друг друга от возможных проблем.